Гумус

Гумус (у перекладі з латинського — «земля», «земля») — це перегній, сукупність темна органічних речовин ґрунту. Він складається з гумусових кислот (гумінових та фульвокислот), гумина і ульмина. Гумус утворюється із залишків рослин і тварин в результаті складних біохімічних перетворень. Інтенсивність цих перетворень, а отже, і нагромадження у ґрунті гумусу залежать від теплоємності ґрунту, зволоження і аерації, реакції ґрунтового розчину.

Гумус содержит основные элементы питания растений: азот, фосфор, калий, серу и др., но в недоступной для растений форме. Под воздействием почвенных микроорганизмов гумус разлагается (происходит его минерализация), и питательные элементы становятся доступными растениям. Гумус является как бы кладовой питательных веществ и во многом определяет плодородие почвы. От содержания гумуса зависят также водный, воздушный и тепловой режимы почвы, структура почвы, её биологическая активность. Так, почвы, содержащие достаточное количество гумуса, более влагоемкие и лучше удерживают тепло. Гумус складає дрібну колоїдну фракцію грунту .

У ґрунті міститься до 18-20% гумусу. Найбільш багаті їм чорноземи — одні з найбільш родючих грунтів. У сірих лісових грунтах гумусу до 9%, у дерново-підзолистих — до 6% (ці ґрунти потребують органічних добривах), в сіроземах Середньої Азії — до 4,5%, в підзолистих — 1,5–2%.